В програмі "Моя історія", в ефірі загальнонаціонального телемарафону "Єдині новини", в слоті мовлення телеканалу "Інтер" вийшло ексклюзивне інтерв’ю з відомою українською спортсменкою Катериною Садурською, яка встановила сім світових рекордів у фрідайвінгу та шість разів ставала чемпіонкою світу. За результатами чемпіонату, який відбувся 2 грудня 2024 року на острові Домініка, вона стала першою жінкою у світі, яка досягла глибини 84 метри, що нині є абсолютним світовим рекордом для жінок. Під час інтерв’ю гостя програми розповіла ведучій Анастасії Даугуле про любов до морських глибин, рекорди та ризики, а також – про свої досягнення поза басейнами.
– Пані Катерино, ваші досягнення неймовірні. Ви пірнаєте у безодню, фактично, на рівень 25-поверхівки без ласт, без додаткового спорядження, на затримці дихання. Коли дивишся відео ваших занурень на змаганнях, зрозуміло, наскільки це глибоко, наскільки це важко. Спадає на думку, що це або голлівудський фільм, або в кадрі не справжня людина, а Іхтіандр.
– Так, зовні воно має надзвичайний вигляд. Але я не відчувала страху на змаганнях, все пройшло максимально спокійно, прогнозовано.
– Чи відчуваєте ви на світових змаганнях підтримку України? І чи важливо це для спортсмена?
– Під час змагань намагаюся сфокусуватися і мінімізувати інформаційний шум. Але дуже радію, що зараз наша країна знаходить джерело натхнення, енергії, сил саме у спорті. Тому що це надзвичайно важлива річ і багаторівнева. Це не тільки про міжнародні перемоги. Взагалі, це про здоров'я нації. Війна – великий марафон, ми маємо бути сильними. І спорт – саме те, що нам потрібно.
– Оце відчуття, що українці перемагають, дуже надихає суспільство. Тому щиро дякуємо вам за все, що ви робите в спорті для України під час великої війни.
– Увага – річ мінлива. Я займаюся фрідайвінгом не заради популярності, а тому, що мені це подобається. Все життя провела у воді, і змагання з фрідайвінгу – логічне продовження мого шляху. Так склалося, що мої бажання і мої навички збіглися із запитом світу. І все це сталося саме під час повномасштабного вторгнення, бо до 2020 року я жила звичайним життям і дайвінг був лише як хобі.
– Саме під час повномасштабного вторгнення зійшла ваша зірка у фрідайвінгу. До цього ми знали вас як членкиню збірної України з синхронного плавання. Ви були успішною спортсменкою, виступали на Олімпіаді, але водночас прийняли для себе рішення закінчити з великим спортом. Спробували себе у спортивній журналістиці, були радником голови обласної адміністрації, займалися бізнесом. І знову повернулися до води, але зовсім у новій якості – як пірнальниця. Як це сталося?
– Фрідайвінг з'явився у моєму житті давно, ще під час занять синхронним плаванням я спробувала і полюбила його. Але поєднувати ці напрямки не встигала – відкладала фрідайвинг на той час, коли в мене буде більше можливостей. І паралельно займалася активним дайвінгом. Здебільшого це проходило в басейні, оскільки в Україні не так багато місць, де можна пірнати, тим паче – в Харкові.
Через кілька років я стала інструктором з дайвінгу. Спеціалізувалася, здебільшого, на басейнових дисциплінах і трохи тренувала глибину, але в нашій країні пірнати на глибину зараз можна лише в карʼєрах. Тому потрібно було виїжджати на море в організовані місця для пірнання з урахуванням усіх нюансів безпеки. Якраз у лютому 2022 року я була зі студентами у Єгипті, в Дахабі. Вже 27 лютого мала повернутися додому. Думала залишитися в Єгипті на тиждень, потренуватися для себе, але почалася війна…
Я чотири місяці провела в Єгипті. Фрідайвінг виявився єдиним, що я могла робити і для підтримки емоційного стану, і для елементарного виживання в чужій країні. Пішла працювати в місцевий фрідайвінг-центр.
– Інструктором?
– Є такий персонал – safety – фрідайвери, які на змаганнях і тренуваннях пірнають за учасниками та зустрічають їх на глибині. Я була таким safety, мала багато занурень протягом дня, неглибоких, але фізично виснажливих.
Попри втому, я відчувала голод до глибини. Раніше я не мала змоги так багато часу проводити на морі, тож роботу поєднувала з тренуваннями. Щодня робила глибоке занурення, і за чотири місяці "розпірналася" з 60 до 85 метрів. Протягом року додала ще кілька метрів. Це дало мені змогу у 2022 році двічі стати чемпіонкою світу і отримати два золота. В Constant Weight Without Fins на зануреннях без ластів я пірнула на 70 метрів. І Free Immersion, занурення по тросу – 92 метри. Ці перемоги виявились приємною несподіванкою не лише для мене, а й для всієї України. Я побачила, що мої здобутки мають значення для багатьох людей. Із початком повномасштабної війни я відчула, що хочу бути корисною своїй країні.
– Як велика війна змінила вас особисто, а саме – ваш світогляд і ставлення до життя?
– Почала більше любити життя. На контрасті ти розумієш, що це не безліміт. Ти, дійсно, не знаєш, коли воно може закінчитися.
– На початку інтерв’ю ви говорили, що під час пірнання відсікаєте все зайве і думаєте тільки про справу. Як ви досягаєте такого медитативного стану, коли навколо хаос, війна?
– Я медитую. Насправді, це найлегший і найпростіший інструмент – трансцендентальна медитація. Дуже проста техніка, це як очищення системи від сміття. Відомо, що кожна думка викликає певну реакцію в організмі. Тому я намагаюся максимально очиститися від думок, або тримати їх у позитивному руслі. Бо для того, щоб з тобою відбувалося щось погане, просто не потрібно нічого робити. А щоб відбувалося щось хороше, потрібно над цим попрацювати, в тому числі – над своїми установками, сприйняттям світу. Більше уваги звертати на внутрішній світ, внутрішній стан. І, просто, сфокусуватися на процесі дихання. До речі, робота з диханням позитивно впливає на всі системи організму, а перебування у воді допомагає зняти стрес.
– Розкажіть, що відбувається з вами на глибині, куди ви пірнаєте без жодного додаткового устаткування?
– На глибині відбувається магія. Тобто, я контролюю те, що роблю: рахую кількість гребків, відчуваю зміну плавучості і тиску, а саме – як зменшується об'єм моїх легенів, контролюю швидкість. Але є занурення (їх було кілька в моїй кар'єрі), особливо – ці світові рекорди, коли я відчувала щось більше. А саме те, що я не відокремлена частина світу, природи – це все єдина система.
– Чи є межа для людини? Наскільки глибоко можна зануритися у відкритій воді, щоб цей шалений тиск не розчавив людину?
– Ще кілька десятків років тому всі думали, що глибше 50 метрів люди не можуть занурюватися. А зараз це вже не така вражаюча глибина. Ми ще на порозі нових відкриттів. І це стається саме через те, що хтось, просто, продовжує досліджувати фізичні ліміти людини у воді.
– Наскільки глибоко ви готові пірнути, щоб дослідити межі можливого?
– Я не знаю. Щоразу при зануренні ти переходиш на наступний рівень і відкривається новий горизонт. Я бачу в цьому потенціал. Але поки не спробуєш – не дізнаєшся. Проблема суспільства в тому, що ми багато часу проводимо всередині голови, аналізуємо і… втрачаємо зв'язок зі своїм тілом. Але, насправді, якщо дослухатися до своїх природних реакцій, до своєї інтуїції, ці рішення бувають найкращими для нас.
Повне інтерв’ю з Катериною Садурською у проєкті "Моя історія" – https://www.youtube.com/watch?v=PEpwZagEgO8
Дивіться авторську програму "Моя історія" в ефірі телемарафону "Єдині новини" в слоті мовлення телеканалу "Інтер" щонеділі о 21:20.
|