новости телевидения

Героєм нового випуску проєкту "Моя історія", який вийшов у телемарафоні "Єдині новини" в слоті мовлення телеканалу "Інтер", став український актор Євгеній Ламах. Він – виконавець однієї з головних ролей у новому серіалі "Прикордонники", який зараз виходить з понеділка по четвер о 19:20 на каналі НТН. У відвертому інтерв'ю ведучій Анастасії Даугуле актор розповів про особливості роботи над цим серіалом, чим займався в перші місяці повномасштабної війни, яку нову професію опанував і поділився власними амбіціями та мріями.

– Пане Євгене, ви – один з найперспективніших молодих акторів України. Незважаючи на ваш молодий вік, ви встигли знятися в головних ролях у таких відомих кінокартинах, як "Черкаси", "Крути", "Іловайськ", "Будинок "Слово", а тепер – у серіалі "Прикордонники", який зараз можна подивитись на НТН. Як трапилось, що молодий актор, який починав з пригодницьких розважальних серіалів, перейшов в царину патріотичного кіно?

– Навпаки, моя кінематографічна кар’єра починалася з патріотичних картин, тому що "Черкаси" стали моєю першою студентською роботою. Потім були "Крути", "Іловайськ", "Будинок "Слово". Я не можу сказати, де мені краще. Мені подобається працювати в різних проєктах, тому що я ставлюся до своєї професії, як до досвіду, який отримую для того, щоб у майбутньому виконувати свою роботу ще краще.

– За картину "Черкаси" ви були нагороджені кількома професійними преміями, вас було визнано актором, який зіграв найкращу чоловічу роль. А як ви, взагалі, ставитесь до професійного визнання?

– Дуже просто. Медійність і визнання актора – це специфіка професії. Але я не для цього тут працюю, не для цього ставав актором. Народний артист України Анатолій Хостікоєв колись сказав: "Я люблю, коли мені аплодують". І в мене також є така дитяча версія, чому я пішов у цю професію. Але зараз я розумію, що акторська професія – це постійний пошук, постійний розвиток.

– Третій рік в країні триває велика війна. Ваше життя змінилося з початком повномасштабного вторгнення?

– Покажіть мені людину, життя якої не змінилося. Я особисто не знаю таких людей. І моє життя також змінилося. 24 лютого 2022 року я був у Києві, ми з моєю колишньою дівчиною домовлялися поїхати у Васильків до її батьків. Коли почалося вторгнення, ми вирішили не змінювати своїх планів. Але те, що нас застало у Василькові, було не менш неприємним, ніж те, що відбувалося в Києві: поруч з будинком, де ми мешкали, підірвали нафтобазу, а ще там намагався висадитися десант – багато було жахливих моментів.

– Як ви для себе вирішували питання, що робити далі? Адже, ви розуміли, що ніхто кіно знімати не буде, коли вже на Київ їдуть танки

– Було багато думок. Кожен став перед вибором – або взяти до рук зброю, або допомагати ЗСУ. В мене не вистачило сміливості взяти зброю до рук і стати до лав захисників – я почав волонтерити. Ми з товаришами їздили маленькими селами України, показували українське кіно. Паралельно збирали гроші на амуніцію та машини військовим – було багато запитів. Волонтерили до того моменту, поки в мене не зламалася машина і поки не закінчилися всі гроші. Пам’ятаю, як на останні 500 доларів вирішив купити собі ноутбук, щоб працювати. Розумів, що мені потрібна робота. І ще – потрібна професія, яка дозволятиме мені дистанційно заробляти гроші. І я прийняв рішення – пішов вчитися на спеціальність "Медіакомунікації та діджитал продакшн".

– Тобто ви почали вчитися новій спеціальності, зрозумівши, що під час війни акторство не затребуване?

– Я розумів, що акторська професія потрібна в будь-якому разі, тому що це наша культура, це творчість, це те, що є в нашому генетичному коді. І воно має бути на 100 відсотків, як не крути. Але коли воно станеться? Я цього не розумів. І пішов навчатись. Мені дуже подобається монтувати, знімати, але поки що роблю це імпульсивно – починаю щось знімати, потім мені стає нецікаво і я закидаю ту справу.

– Чи розглядали ви за цей час для себе можливість доєднатися до Збройних сил України?

– Так, я багато думав про це. Насправді це для мене дуже складне питання. Але все ж таки прийшов до думки, що я чомусь обрав акторство, і я хочу бути в цій професії. Якщо, наприклад, мій колега по серіалу "Прикордонники", актор Володимир Ращук – це людина-воїн, то я не такий, напевно. Тому і прийняв рішення чесно робити тут свою справу, на цьому поприщі розвиватися й надалі, і говорити про Україну таким чином.

– Володимир Ращук у серіалі "Прикордонники" грає курсового офіцера, який навчає курсантів академії Державної прикордонної служби України напередодні повномасштабного вторгнення. А кого граєте ви? Який характер у вашого героя?

– Мій персонаж – Анатолій Вільчинський – молодший сержант, який уже пройшов строкову службу і прийняв свідоме рішення стати офіцером-прикордонником. За характером він дуже цікавий, емоційний, зі специфічним почуттям гумору, не британським. Дещо агресивний у певних моментах. Досить такий складний характер, який загартовується під час навчання в Академії. Ця роль для мене – можливість показати справжню мужність і силу духу при зустрічі зі справжнім ворогом на кордоні на початку повномасштабного вторгнення.

– Коли фільм з вашою участю виходить у широкий прокат, і вас починають впізнавати на вулицях, як ви з цим справляєтеся? Приємно, коли дівчата підходять на вулиці й кажуть: "Боже, це ви! Ми мріяли з вами сфотографуватись..."

– Та, ні. Це вганяє мене в якесь незрозумілий стан. З цього приводу дуже смішну історію нам розповідав художній керівник курсу в університеті, де я навчався - Володимир Макарович Нечипоренко. У нього дуже красивий голос, він багато дублює і озвучує різних героїв. Одного разу його голос почула якась жіночка і крикнула: "Боже, це ви, дайте я до вас хоч доторкнуся". То було дуже смішно. Звідки таке відношення? Чи це щось недоступне – доторкнутися до людини? Чесно, я не розумію такого ставлення.

– Давайте поговоримо про ваше відчуття українського кінопростору. Зараз, навіть, під час війни, знімають кіно. Як ви відчуваєте цей процес? Якої якості кіно вам пропонують?

– Повернімося до "Прикордонників". З досвіду того, що я бачив раніше, при роботі над цією стрічкою панував якісний знімальний процес. Актору на знімальному майданчику що потрібно? Режисер, партнери та сценарій. Всі ці складові в "Прикордонниках" були. Добре, коли можна підійти до авторів, поспілкуватися з консультантами з військової справи, отримати пораду актора і військовослужбовця Володимира Ращука… Навіть, сцену могли переписати, просто, на знімальному майданчику, якщо це дійсно було потрібно. Це дуже круто.

- Які зараз ваші акторські амбіції і мрії?

– Зараз не можу думати про свою кар'єру окремо від долі держави. Можливо, головою розумію, як це зробити, але внутрішньо совість не дозволяє. Можу сказати лише про свої людські мрії. Вони про те, щоб перестали гинути люди. Я зрозумів, що немає нічого ціннішого, ніж людське життя.

– Після роботи в серіалі ви стали більше розуміти професію прикордонника?

– Всі військові – потужні та сильні люди. Чи став я більше розуміти прикордонників? Знаю точно, що це надскладна професія.

Повне інтерв’ю з Євгенієм Ламахом у проєкті "Моя історія" – https://youtu.be/3QFeuTmN—g

Дивіться авторську програму "Моя історія" в ефірі телемарафону "Єдині новини" в слоті мовлення телеканалу "Інтер" щонеділі о 21:20.