новости телевидения

У ці вихідні о 18:00 на телеканалі К2 вийдуть заключні серії детективної драми "ОПГ". Серіал розповідає про роботу спеціальної оперативно-показової групи при Національній поліції України, яка займається розкриттям злочинів міжнародного рівня. Група складається з найдосвідченіших спеціалістів – детективів з честю і совістю, які прийшли працювати в поліцію, щоб зробити Україну кращою. Одного з головних героїв – капітана Миколу Романенка – зіграв Сергій Кисіль. В ексклюзивному інтерв’ю актор розповів про свою роль, секрети серіалу та силу українців.

– Серіал "ОПГ" для вас – це…

– Для мене – це історія про справедливість, команду і вибір між обов’язком та власними переконаннями. Це не просто кримінальна драма, це вісім окремих серій, вісім окремих сюжетів, з якими команда відділу повинна розібратися, використовуючи професіоналізм, інтуїцію та власні навички. Кожна справа – випробування, яке змушує героїв робити непрості та виважені кроки, ризикувати і доводити, що правда завжди має шанс на перемогу.

– Пане Сергію, розкажіть про свою роль, чи є у вас щось спільне з вашим героєм?

– Я зіграв капітана оперативно-показової групи Миколу Романенка – досвідченого, принципового оперативника, для якого правда та справедливість понад усе. Він не боїться йти напролом, якщо це необхідно, але водночас розуміє, що кожна справа – це не просто злочини, а й людські долі.

Ця роль для мене особлива тим, що вона багатогранна. Микола – не просто "суворий коп", він жива людина з власними переживаннями, сумнівами та почуттями. Він може бути жорстким у роботі, але ніколи не буває байдужим.

Щодо спільних рис з моїм персонажем – думаю, це принциповість. Як і мій герой, я не терплю несправедливості і завжди відстоюю свою позицію.

– Як ви готувалися до ролі поліцейського?

– Я вже маю певний досвід у створенні подібних образів. Але для мене кожен персонаж особливий і підхід до роботи від цього не стає іншим. Романенко вирізняється своєю глибиною, гострим і аналітичним розумом, внутрішніми конфліктами та індивідуальним підходом до роботи. У нього свій почерк у розслідуваннях.

Досвід попередніх ролей допоміг швидше вжитися в образ. Але щоразу важливо не просто повторювати вже знайдені фарби та риси, а й знаходити щось нове у персонажі, робити його живим і цікавим для глядача.

– Що вам найбільше запам’яталося в роботі над цим проєктом?

– Кожен проєкт приносить не тільки нові виклики та складні моменти, але й безліч курйозів на знімальному майданчику. Не буває так, щоб усе було гладко. Проте, я завжди хочу говорити про людей, які працюють над створенням. У нас був чудовий каст акторів і неймовірна команда людей, які працювали поза кадром. Від режисера до адміністратора – кожен з нас був частиною великого процесу. Я дякую всім за те, що ми були однією командою, цілісними у своїй праці, і разом рухалися до єдиного результату. І, на мою думку, у нас вийшло справді гарно.

– Чому навчив вас серіал "ОПГ"?

– Звісно, це досвід. Кожен проєкт – це ще одна сходинка на шляху до розвитку та професіоналізму. Я стаю сильнішим, впевненішим, відкриваю для себе нові можливості і горизонти. Я завжди намагаюся знаходити нові ключові моменти для своїх персонажів, які роблять їх унікальними. Для мене важливо створити такого героя, якого б глядачі полюбили або навпаки ненавиділи.

Мені дуже подобається, коли люди бачать серіали та фільми з моєю участю, але не впізнають мене в реальному житті. Це для мене – знак того, що я повністю занурився в роль, змінився, і персонаж став незалежним від мене. Коли на екрані ти – це не просто актор Сергій Кисіль, а той персонаж, якого ти створив, це означає, що все вдалося.

– Коли в вашому житті виникають труднощі, як ви себе мотивуєте?

– Моя родина, мої діти – це моя основна мотивація. Важливо ніколи не зупинятись. Я завжди шукаю нові можливості в складних ситуаціях. Труднощі – це не кінець, а лише новий етап на шляху до чогось кращого. Мотивація приходить з усвідомлення того, що я можу впливати на свою ситуацію, змінювати її і рухатися вперед, навіть якщо це здається важким. І ще важливе – підтримка близьких людей, їх віра в мене. Вона додає сил іти далі.

– В серіалі "ОПГ" кожна серія – це окрема історія про розслідування злочину міжнародного масштабу. Але є в ньому також місце і романтичним стосункам. Як вважаєте, кохання не заважає розкриттю злочинів, особливо під час війни?

– Кохання – це важлива частина людського життя, і навіть у найскладніші часи воно стає рушійною силою, яка додає сил і мотивації для боротьби. Кохання може стати підтримкою в найважчі моменти, дозволяючи рухатися вперед. Але важливо, щоб професіоналізм та обов'язок не йшли врозріз з емоціями. У мого персонажа не було романтичних стосунків в сюжеті, але навіть якщо б це було так, то я певен, що це не заважало б йому в роботі. Врешті-решт, кохання не повинно ставати на заваді виконанню свого обов'язку.

– Як велика війна змінила вас особисто, а саме – ваш світогляд і ставлення до життя?

– Світогляд змінюється, коли ти бачиш справжнє обличчя війни – не тільки руйнування, біль, втрати, а й героїзм, єдність, боротьбу. Війна навчила мене цінувати кожну мить, кожну зустріч з близькими, кожен день, коли ти живий і здатний діяти.

Війна змінила моє ставлення до життєвих пріоритетів. Матеріальні речі відійшли на другий план, я зрозумів, що найбільше ціную спокій і безпеку моєї родини, можливість бути з ними поруч у ці складні часи. Я, як і всі, переживаю стрес і втрати, але в глибині душі розумію, що треба продовжувати йти вперед і бути готовим до змін.

– Наприкінці минулого року ви стали татом втретє – у вас народилася донечка. Як змінилося ваше життя з появою Марії?

– Більше, ніж я міг уявити (посміхається). Це новий етап, нові емоції, нові турботи та неймовірна радість. Вона стала частиною нашої родини, і кожен її сміх, кожен новий погляд – безцінні. Намагаєшся вловити ці моменти й залишити їх у пам'яті. У мене складається враження, що я знову з самого початку навчаюсь бути батьком. Я розумію, що бути батьком дівчинки – це зовсім інше, ніж виховувати хлопців. Марія стала нашою маленькою принцесою, і я дуже щасливий, що маю можливість бути її татом.

– У вас троє маленьких дітей. Це величезна радість і, водночас, зараз це є підставою для відстрочки. Ви розглядали для себе варіант долучення до Збройних сил?

– Я пішов у військкомат 26 лютого 2022 року - був величезний наплив чоловіків, і ситуація була дуже напруженою. Я оновив свої дані, й мене відправили додому чекати дзвінка. Я, як і кожен свідомий українець, живу у реаліях війни. Розумію, що ми всі маємо своє місце в цій боротьбі, і завжди важливо бути готовим до будь-яких обставин. Якщо ситуація вимагатиме, я готовий зробити все необхідне для захисту Батьківщини і, власне, роблю це зараз у межах своїх можливостей.

– Діти акторів часто знімаються разом з батьками. Ваші сини ще не говорять: "Тато, я теж хочу"?

– Я іноді беру їх із собою на майданчик. Вони в моменті захоплюються процесом. Їм подобається. І все частіше в садочку та в школі лунає: "Я хочу бути актором, як тато". На мою думку, це має бути свідомий вибір. Кіноактор – це складна професія. Зміни, які тривають по 12 годин, великий обсяг тексту, який треба вивчити, недосипання, навантаження... Це важко. Я бачив багато маленьких акторів, які замість звичайного дитячого життя проводять час на знімальному майданчику, і, до речі, не всім це подобається. Батьки таким чином закривають свої гештальти. Я так не хочу. У дітей повинно бути дитинство. Якщо в майбутньому це стане їхнім бажанням та свідомим вибором – я підтримаю. Але наразі я радше бачу їх у ролі активних хлопців на ігрових та спортивних майданчиках, ніж маленьких акторів.

– Який день ви можете назвати гарним?

– Коли війна, важко називати дні гарними, адже щодня гинуть люди, наші люди. Щодня та щоночі ворог закидає нас "шахедами" й ракетами. Але ми не маємо права здаватися. Якщо опустимо руки - не вистоїмо. Щомиті ми повинні працювати на перемогу, ким би ми не були, яку б професію не мали. Пам’ятаю перші дні війни, коли всі ми об’єдналися в одну велику нерушиму силу, і зараз ми повинні діяти так само. Незважаючи на все, що відбувається, ми маємо знаходити сили піднімати собі настрій. Адже пригнічення морального та психологічного стану людей – це також одна з ланок цієї війни, і ворог свідомо намагається нас зламати.

Для мене гарний день – це коли є відчуття прекрасного. Це коли вдається знайти час для родини, коли можу віддати себе роботі на 100%, і коли перед сном у тебе є відчуття того, що ти не дарма прожив цей день.

– В чому джерело вашого натхнення? Порадьте глядачам якийсь практичний лайфхак від Сергія Кисіля – рецепт життєстійкості.

– Джерело мого натхнення – це, в першу чергу, моя родина. Вони дають мені сили і мотивацію рухатися вперед. Життєстійкість, на мою думку, полягає в умінні адаптуватися до змін, навіть коли ситуація здається важкою. Мій лайфхак – це не зупинятися і знаходити можливості навіть у найскладніших обставинах. Важливо мати мету, чітке розуміння того, що хочеш досягти, і не боятися помилок, адже вони – це частина шляху. І, звісно, позитивне ставлення до життя: якщо зберігаєш оптимізм і віру в краще навіть у найтемніші часи, ти вже на шляху до життєстійкості.

Дивіться серіал "ОПГ" з Сергієм Кисілем у ці вихідні о 18:00 на телеканалі К2.

Промо-анонс – https://youtu.be/f18aheXeIZc