новости телевидения

В ефірі загальнонаціонального телемарафону "Єдині новини" у слоті мовлення телеканалу "Інтер" вийшло інтерв’ю з Гаріком Кричевським. Як звучать найвідоміші хіти співака – "Киянка" та "Мій номер 245" – українською? Чому на початку повномасштабного вторгнення Кричевський вирішив залишитися в Україні замість того, щоб виїхати в безпечну Німеччину, де в нього налаштований побут? А також – як він живе під час великої війни? Про все це заслужений артист України розповів ведучій Анастасії Даугуле в програмі "Моя історія".

Від окупації до перемоги. Гарік Кричевський пригадав, як зі своєю сім’єю зустрів 24 лютого 2022 року: "Ми були в Києві, готувалися до великого ювілейного концерту, котрий мав відбутися в березні у Національному палаці мистецтв "Україна". Квитки майже всі були продані. Коли ми прокинулися від вибухів ракет у Києві, то, звичайно, це був шок – адже ніхто не міг припустити, що таке може статися". У співака є будинок під Києвом, тому коли на столицю полетіли ракети, спочатку хотів переїхати з сім’єю туди. "На щастя, ми цього не зробили, бо там проходили дуже тяжкі бої – потім на моїй ділянці було зібрано близько 500 кілограмів уламків. Наше містечко розташоване неподалік Житомирської траси, воно потрапило під окупацію, і в моєму будинку жили буряти. Коли через місяць їх звідти вибили, ми побачили весь безлад, що вони лишили по собі. Усе, що можна було вкрасти, було вкрадене: телевізори, техніка, апаратура… Але мені було дуже дивно, що вони залишили найціннішу річ – антикварний Yamaha Grand Piano – це дуже дорогий вінтажний музичний інструмент, який мені переправляли з Америки. Він один в Україні. Коли ми повернулися до будинку, дружина не захотіла, навіть, туди заходити. А коли я туди увійшов – в мене виникло відчуття, що ми обов’язково маємо перемогти".

Відомо, що у 90-ті роки Гарік Кричевський емігрував до Німеччини, і у співака там є цілком налагоджений побут. З початком повномасштабного вторгнення він міг виїхати туди і здалеку спокійно спостерігати за всім, що відбувається. Але Гарік обрав інший шлях. "Мені можна було поїхати до Німеччини і забути про Україну. Але я, взагалі, не розумію, як тоді далі можна було б жити. У мене це не вкладається в голові. Зрада Батьківщини – це катастрофа, як би пафосно це не звучало. Я не заздрю людям, які це зробили. Мені їх шкода, навіть якщо вони виграли фінансово. Як жити з цим до кінця свого життя? Як жити і знати, що ти ніколи не приїдеш на Батьківщину? Будеш ти щасливий у цій ситуації? Я б, наприклад, не був", – зізнався співак під час інтерв’ю.

Шансон по-українськи. Прихильники творчості Гаріка Кричевського називають його найвідомішим шансоньє України. А на його думку, шансон – це штучно придуманий термін, щоб підв'язати пісні зі смислом. "Ці всі назви, насправді, вигадали музичні критики. Хтось називає це "шансоном", хтось – "міським романсом", хтось – "жанровою піснею". Я ніяк до цього не йшов. Просто, писав пісні під гітару для себе, для друзів, для душі. І те, що вони вписалися у цей жанр, до речі, суперечливо. Те, що ми називаємо сьогодні "шансоном", – то це поняття, котре складається, на мій погляд, з кількох абсолютно різних музичних течій. Якщо професійний музикант послухає мої альбоми, то він знайде там і елементи джазу, і "латино", і "босанова". Я розумію це так: будь-яка пісня, яка має зміст, в якій є сенс слухати слова – це те, що зараз називають "шансоном", – вважає співак і додає: "Я зустрічав людей, які думали, що Гарік Кричевський – це "Мой номер 245" і "Киевляночка". Все. А в мене ще триста пісень! Може, навіть, більше".

До речі, цього року співак увірвався в музичні чарти з україномовною версією хіта "Киевляночка", який став, навіть, популярнішим за перший легендарний трек… "Я і до того писав багато пісень українською мовою, просто, вони не були настільки популярними, як мої російськомовні пісні, – пригадує він. – А вже під час війни ми якось зустрілися за кавою з поетом Женею Рибчинським, я йому розповів про ідею перекласти цей хіт. Спочатку намагався сам адаптувати пісню, але ніяк не виходило… Того ж вечора Женя надіслав мені перший куплет і приспів. Мені ця чернетка сподобалась і ми почали працювати над повною версією. Так народилася "Киянка". Зараз її слухають і мої давні прихильники, і молодь, яка взагалі не чула старої версії 1992 року. Переконаний, що "Киянка" залишиться у серцях мільйонів слухачів надовго".

Інша людина – інші пісні. За словами Гаріка Кричевського, за час повномасштабного вторгнення багато чого змінилося не тільки в його житті, але й у творчості: "По-перше, подивіться: був брюнетом – тепер я майже блондин. По-друге, я вже інша людина. Не сказав би, що жорстка, бо в мене вже пройшов момент ненависті, це щось інше. Інша людина, інші цінності, інша реакція на проблеми. Маленькі проблеми, які раніше ти відкидав, а зараз – ні. Звісно, що всі ми вийдемо після війни іншими".

Співак зізнається, за останні два роки не написав жодної веселої пісні: "Всі пісні так чи інакше пов'язані з війною". А стосовно того, що він стає україномовним – відповідає так: "Я україномовним був і україномовним залишаюсь. Так, я не буду відмовлятись від всіх своїх російськомовних пісень. Але я працюю над україномовною програмою. Туди увійдуть і адаптовані треки, які були раніше випущені російською, і абсолютно нові пісні, яких ще ніхто досі не чув. Нова програма мені дуже подобається". А на запитання, про що буде співати Гарік Кричевський після війни – лише посміхається: "Самому цікаво. Якби ж я міг замовляти пісні, але це не від мене залежить"…