новости телевидения

У неділю в ефірі загальнонаціонального телемарафону "Єдині новини" в слоті мовлення телеканалу "Інтер" вийшло інтерв’ю олімпійського чемпіона зі спортивної гімнастики Олега Верняєва. З 26 липня по 11 серпня відомий атлет представлятиме Україну на літній Олімпіаді у Франції. Напередодні старту Олімпійських ігор Олег Верняєв у програмі "Моя історія" відверто розповів ведучій Анастасії Даугуле про надії на перемогу у змаганнях і свій складний спортивний шлях, а ще – поділився особистим секретом життєстійкості.

Олімпійські ігри – це сотні факторів

– Олімпіада – найвищий тип змагань, де може себе проявити професійний спортсмен. Не кожен атлет досягає такого рівня, а для вас це вже третя Олімпіада, в який ви берете участь. Які у вас зараз відчуття? Що для спортсмена найважливіше – бути у фізичній бездоганній формі чи в емоційній бездоганній формі перед змаганнями рівня олімпіади?

– Олімпійські ігри – це сотні факторів: команда, сім'я, друзі, тренери, підтримка, здоров’я, удача. Все-все-все повинно зійтися так, як потрібно. Є багато прикладів, коли багаторазові чемпіони Європи та світу приїжджають на Олімпійські ігри і не можуть виграти медаль. Це психологічний великий бар'єр – люди перегорають ще до змагань. Тому я не можу сказати, що важливіше. По собі скажу, що я можу бути фізично трошки в слабшій формі, але морально готовий приїжджати і вигравати. Українська команда буде боротися за медалі, у всіх є шанс потрапити в фінали.

– Які у вас дисципліни будуть на Олімпійських іграх у Франції?

– Вільні вправи, кінь, махи, кільця, опорний стрибок, паралельні бруси і перекладина.

– Ви, якщо чесно, в глибині душі на що розраховуєте?

– Я розумію, де я можу потрапити в фінал, де я можу боротися. А розраховую тільки на нормальну підготовку – щоб вийти на арену і добре зробити свою справу. Я вже прийшов до того, що не варто думати про медалі, а варто думати про своє виконання програми. Просто, виходь, роби свою справу.

– Ця Олімпіада буде вкрай політизованою. Вона проходитиме на тлі великої війни на європейському континенті, яка триває саме на території нашої країни. Багато було розмов ще на етапі відбору атлетів на Олімпіаду: "Чи варто допускати російських і білоруських спортсменів"? Яка ваша позиція?

– Вважаю, що люди, які підтримують війну, громадяни країни-агресора, не мають права бути на Олімпійських іграх. От і все. У нас, в гімнастиці, не буде ні російських, ні білоруських спортсменів.

– А якщо ви зустрічаєтеся зараз з росіянами або білорусами на світових аренах, на спортивних змаганнях, як ви себе поводите?

– Ніяк. Я не вітаюся і не спілкуюсь з ними, мені не цікаво. Були спортсмени, які бігали привітатися з ними, але, якщо чесно, огидно дивитись на це, знаючи, що наші хлопці та дівчата гинуть за Україну. Знаючи, що наші регіони кожен день потерпають від обстрілів. І бігати з ними спілкуватись… для мене це неможливо. Все.

Українські спортсмени – амбасадори країни

– Ви – людина, яка народилася в Донецьку, ви – представник Донбаської школи гімнастики. Коли востаннє були вдома?

– У 2012 році після Олімпійських ігор їздив на декілька днів і все. Більше не був. Чесно кажучи, я вже не все місто пам’ятаю, лише деякі центральні вулиці. Іноді зустрічаєш когось з Донецька, починаєш спілкуватися і розумієш, що вже не пам’ятаєш місто. Але дуже хотілось би повернутися туди, сумую за Донецьком: дванадцять років не був вдома. Київ уже став домом, але то – мала батьківщина. То інше.

– Як, на вашу думку, змінився український спорт з початком повномасштабного вторгнення? Що б ви відмітили найважливіше?

– Мабуть те, що є спортсмени, які не бояться висловлювати свою думку проти росії і це класно. Але є інша група, яка відмовчується і відсторонюється від цього, тому що є судді з росії та білорусі. І вони бояться, що це в суддівстві відіграє.

– Чи правильно я розумію, що сьогодні український спортсмен на міжнародній арені – це не просто здобувач рекордів і медалей, це, певною мірою, амбасадор країни. І він має розповідати про те, в якому стані вона зараз.

– У нас багато топових спортсменів. І коли вони розповідають про війну в нашій країні, люди з усього світу дізнаються про те, що у нас відбувається. Тому спортсмени повинні це робити для міжнародної аудиторії.

– Ви пам'ятаєте той знаменитий випадок з Ольгою Харлан, коли вона не потиснула руку спортсменці з росії. І в неї потім були труднощі – її планували дискваліфікувати.

– Я знаю Олю, вона позиційна людина. І, як вона мені потім сказала, іншої позиції в неї немає. Вона б зробила так при всіх розкладах, що б там не було. Знаєте, аж мурахи ідуть. Ти поважаєш цю людину, тому що вона думає, насамперед, про країну, а не про щось особисте. Оце круто! От, за такими спортсменами треба стежити, підтримувати їх і брати з них приклад.

Тренування – під час тривог

– Олеже, наскільки війна змінила ваше побутове життя? Чи ходите ви в укриття, наприклад, коли чуєте сирени?

– У нас з дев'ятої ранку починається тренування, 20-30 хвилин триває розминка і якщо в 9:30 тривога – ми можемо вийти в безпечне місце, просидіти там 10, 20, 40 хвилин. Тривога завершується – ми повертаємося в зал і починаємо розминку спочатку. Ще одна тривога. І ще одна. Все, тренування немає, тож завтра ти на день відстаєш. В якомусь сенсі у нас просто немає вибору – ми повинні тренуватися під час тривог.

– Чи думали ви на початку повномасштабного вторгнення, що, можливо, ваша спортивна кар'єра взагалі закінчується на цьому?

– Не до цього було. Перші дні, тижні, місяці, я взагалі не думав про спорт. Це відійшло на далекий план.

– Після початку повномасштабного вторгнення ви прийняли для себе рішення переходити на українську мову. Що ви можете сказати тим людям, які зараз, в процесі прийняття для себе такого рішення і в них є певний острах, що їм не вистачить словникового запасу.

– Потрібно розмовляти українською. Настав час, коли потрібно змінюватися. Хочеш ти цього – не хочеш, але повинен вивчати свою державну мову.

Секрет життєстійкості

– Знаю, що у вас дуже складний спортивний шлях: після олімпійської медалі у вас була дискваліфікація через допінг і ви на два роки зійшли з арени, а потім дуже важко виходили з цього піке. Але ви це змогли зробити. І зараз ви у суперформі їдете на третю свою Олімпіаду. Хочеться почути рецепти олімпійського чемпіона щодо життєстійкості, бо зараз це потрібно багатьом українцям.

– Дуже важливо розуміти свою мету. Мене дискваліфікували через допінг, але я знав, що моя совість чиста, тому що я нічого не вживав. І моє головне завдання було – довести, що це помилка. І ми це довели – всі звинувачення з мене зняли.

Повинні бути поруч люди, які тебе підтримують у найтяжчі часи. Таких людей не просто знайти. Але це класно, коли вони є. І коли ти вже за один крок до того, щоб здатися, хтось тебе ззаду трошки трухоне і скаже: "Ні-ні-ні, давай далі, давай", все можливо. І зараз, слава Богу, у нас все добре, ми працюємо – я повернувся до змагань, відкрилась спортивна школа. Ми впроваджуємо ці європейські цінності – спорт для всіх. Хочемо, щоб усі – і діти, і дорослі приходили тренуватись, нехай їм буде навіть по 70 років, це не важливо. Стараємось зараз зламати совкові стереотипи. І круто, коли є команда, коли ми знаємо, куди йдемо, коли підтримуємо один одного. Самому пройти цей шлях неможливо.

– Коли вас дискваліфікували, багато хто, взагалі, викреслив вас зі спорту. А що ви самі собі казали?

– Нічого, я не звертав уваги. Моєму тренеру казали: "Навіщо ти його ставиш? Він старий, він уже нікчемний, нічого не зможе". А я виходжу і якимсь дивом виграю срібну медаль в багатоборстві на Евро-2024. Фантастика? Знаєте, я роблю свою справу. І доводжу це все не для них. Я це роблю для себе, для своєї країни, для команди, для друзів, для своєї сім'ї.

– Кілька місяців тому ви написали в соцмережах: "Кажуть, він старий, він списаний, він вже нічого ніколи не зможе". І поруч поставили свою фотографію, де ви важили сімдесят кілограмів. І дописали: "А я зможу!" І ви, дійсно, позбуваєтесь 20 зайвих кілограмів і знову їдете на Олімпіаду. То як схуднути на 20 кілограмів?

– Все просто. Відмовляєтесь багато від чого в їжі та по 9 годин тренуєтесь у залі кожен день. Через 3-4 місяці ви зможете прибрати цю зайву вагу.

– Скажіть, ви бачите себе поза спортом? Це буде третя у вашому житті Олімпіада. Чи ви ще розраховуєте на четверту Олімпіаду?

– Зараз поки що так далеко не думаю. Потрібно пройти цю, а там далі будемо думати. Зараз ми пробуємо розвивати гімнастику в Україні. На жаль, перешкоджають. Але ми будемо все одно це робити.

Повне інтерв’ю з Олегом Верняєвим у проєкті "Моя історія" – https://www.youtube.com/watch?v=NU1rt7TcuBY